Перейти до основного вмісту

"Тіло ТМ" - Вікторія Гранецька

Друга книга письменниці-вінничанки, яку вона написала і яку я прочитав.
Ну що ж, книга для мене стала навіть не двоякою, а троякою!
На самому початку твору мені все видавалось банальним та сповненим всіляких кліше з романів такого плану.
Десь уже більше до середини роману я хотів був аплодувати авторці за її надзвичайно колоритні та реалістичні описи тортур, трупів та привидів (а таке в цій книзі теж є).
І, нарешті, фінал - кінцівка твору. Книга завершилась непередбачувано. Але ця непередбачуваність виявилась напрочуд передбачуваною (пробачте вже за це нагромадження одного і того ж слова).
Ну, з критикою, здається, все.
Сам сюжет - це цукерка. Мені здається, що це вперше взагалі хто додумався до такого типу "безсмертя" - переселення душ з тіла в тіло, а не підтримка самого тіла в довговічності. Це цікаво... Та й дії в творі проходять не в такому вже й далекому майбутньому - в 2050-их роках, в Америці...
Радити комусь цю книгу, чи щось у цьому роді - не посмію. Сам же не вважаю цю книгу не цікавою чи марною. Хай живе.
Але фільм по ній був би трохи банальним.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Історія тіла в Середні віки" - Жак ле Гофф, Ніколя Трюон

Книга історика Ле Гоффа та журналіста Трюона про побут людей Середньовіччя: не про історію, культуру чи релігію, а про гігієну, одяг та предмети вжитку європейців, які жили за тисячу років до нас. 

"Тепло його долонь" - Юрій Ярема

Перший український гей-роман. Перший за часом, але не за якістю. Безліч літературних кліше, неприємних оку сентенцій і якихось архаїчних слів, яких в житті майже ніхто не використовує. Але все ж книга фільмографічна. Взяти хорошого сценариста і режисера і вийде доволі непоганий фільм. Отож, перша чарка колом. Але всьому свій час...

"Афоризми життєвої мудрості" - Артур Шопенгауер

Напевно, це перша класична філософська праця, яку мені довелось прочитати. Багато чого я дізнався нового, трошки менше - осмислив по-новому, ще менше - знав і розумів і до того як прочитав "Афоризми...". Сама назва "Афоризми життєвої мудрості" аж ніяк не відображає змісту книги, адже афоризми - це короткі влучні вирази, повні глибокого сенсу, в той час як праця Шопенгауера - доволі таки розгорнуте прозове полотно, поділене на кілька частин. Хоча, я вважаю цей факт цікавою особливістю твору.   Не хочу здатися снобом чи неуком, але книга, написана в стилі повчання молодого покоління, в наш час читається з нальотом молодечої зверхності чи, навіть, з неприємним відчуттям бубніння старим слинявим голосом фрази "а в наш час..." тобі на вухо. Ну, або це тільки мені здалось так.