Перейти до основного вмісту

"Майже ніколи не навпаки" - Марія Матіос

І знову ж браво, пані Маріє!
Завжди з захопленням і, майже ніколи не навпаки, я читаю твори цієї геніальної письменниці!
Ця книга не стала винятком.
За два вечори я став свідком життя гуцульського села в часи Першої світової війни.
Кожна зі 176-ти сторінок роману в новелах змусить задуматись розум та забитися серце...
Три новели твору переплітаються між собою в плетиві тіл, душ, страждань, утіх, смертей та народжень. І кожне з цих тіл, душ, страждань, утіх, смертей та народжень пробудять у читачеві щось таке невимовне та первісноодвічне, що неодмінно викарбується у серці надовго, а то й назавжди.
Завжди з утіхою беру до рук книги Марії Матіос, але ця... Ця сама взялась мені до рук і засіла у серці.
Спасибі Вам, пані Маріє, за цю книгу!
Раджу. Раджу цей витвір мистецтва усім для того, щоб вперше у житті відчути ту дикість поєднання насолоди та туги, яку ви неодмінно відчуєте, читаючи цю книгу.
Браво, Маріє Матіос!

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Найблакитніші очі" - Тоні Моррісон

Роман про безвихідь, про варіння у котлі бідності, глупості та упередженості. Маленька дівчинка, що все життя вважала себе некрасивою, попросила у вуличного віщуна найблакитніші очі у світі. Той пообіцяв їй виконати прохання. І, о диво! Згодом їй у очі не міг подивитись жоден з мешканців її містечка. Дівчинка думала, що це через її надзвичайно блакитні очі, що сліплять своєю красою. А люди не могли дивитись їй у очі через жаль та сором перед усім людством.

"Листівки з того світу" - Франко Армініо

Доволі малесенький твір, але сповнений чудових цитат та ідей для цілих романів. Книга явно для тих, хто не боїться смерті. Сюжет напрочуд незамислуватий: декількома реченнями люди описують як вони померли. Хтось наклав на себе руки, когось зжерла невиліковна хвороба, а дехто віддав богу душу настільки раптово, що навіть не встигли зрозуміти що до чого. Книга мені сподобалась. Я не боюсь смерті, а вважаю її чимось таким же природнім як і народження. У книзі безліч чудових цитат, заради яких цю книгу варто перечитувати знову і знову. Ось одна із них: " Я помер о сьомій ранку. Треба ж з чогось починати день"

"Привіт, смутку!" - Франсуаза Саган

Письменница написала цю книгу ще у підлітковому віці і завдяки їй уже до 20 років стала знаменитою та заможною. Сюжет твору простий, але емоційний: батько і донька відпочивають на березі моря, до них приїжджає їх давня подруга, яка закохує в себе батька. Донька, Сесіль, хоче розлучити коханців і підмовляє минулу батькову коханку знову з'явитися в його житті. Мова письменниці легка та витончена, але водночас саркастична і мудра. Я читав і дивувався умінню дівчини-підлітка писати так красиво, просто, елегантно і довершено. Думаю, в цьому заслуга все ж перекладача.