Перейти до основного вмісту

"Завтрак у Тиффани" - Трумен Капоте

Надзвичайна книга. Легка, наче пір'їнка. І така ж захоплююча, як і Одрі Хепберн.
Прочитав книгу за 2 дні. Як я вважаю, ця книга для свого часу була надто революційною. Навіть в наш час ця книга здасться надто близькою та знайомою кожному, хто доторкнеться до її сюжету, героїв та подій.
Мені книга сподобалась надзвичайно. Легка та неперевершена манера автора, герої книги в моїй голові грали свої ролі, наче у фільмі. Головна героїня - Холлі Голайтлі - дівчина, що "може сама за себе постояти". До неї так і липнуть неприємні типи та халепи, але вона з дитячою безпосередністю відбиває усі труднощі.
Також особливо хочу відмітити фінал твору: він не став банальним. Я, дочитуючи книгу, вже подумував про чергову банальщину, але ні. Звичайно, нічого гостросюжетного напикінці не сталось, але свій шарм та усю ноту життєвості та правдивості і автор і твір дотримали!

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Історія тіла в Середні віки" - Жак ле Гофф, Ніколя Трюон

Книга історика Ле Гоффа та журналіста Трюона про побут людей Середньовіччя: не про історію, культуру чи релігію, а про гігієну, одяг та предмети вжитку європейців, які жили за тисячу років до нас. 

"Міфологія" - Ян Парандовський

Мені ще з дитинства подобається міфологія: величність постатей богів та богинь древнього світу, відважність та хитрість героїв легенд Греції... Це справді дивовижний світ, який перекочував у наше сучасне життя в образах афоризмів (танталові муки, Едіпів комплекс, Єлисейські сади, стріли Амура і так далі), термінів як наукових так і мистецьких (гермафродитизм, Тантал - хімічний елемент, який надзвичайно важко добувати), торгових марок і таке інше. Ян Парандовський, польський історик українського походження, у своїй найвизначнішій праці "Мітологія" ("Міфологія") у вигляді цікавих коротких оповідей розказує про велич та ницість, розум та недалекість усього міфічного світу древніх еллінів та римлян. Наприклад, тут я вперше дізнався, що Венера в древньому Римі була покровителькою... динь, гороха та петрушки! І лише після проникнення грецької культури Венера стала прообразом еллінської Афродіти - богині краси, кохання та весни.

"Афоризми життєвої мудрості" - Артур Шопенгауер

Напевно, це перша класична філософська праця, яку мені довелось прочитати. Багато чого я дізнався нового, трошки менше - осмислив по-новому, ще менше - знав і розумів і до того як прочитав "Афоризми...". Сама назва "Афоризми життєвої мудрості" аж ніяк не відображає змісту книги, адже афоризми - це короткі влучні вирази, повні глибокого сенсу, в той час як праця Шопенгауера - доволі таки розгорнуте прозове полотно, поділене на кілька частин. Хоча, я вважаю цей факт цікавою особливістю твору.   Не хочу здатися снобом чи неуком, але книга, написана в стилі повчання молодого покоління, в наш час читається з нальотом молодечої зверхності чи, навіть, з неприємним відчуттям бубніння старим слинявим голосом фрази "а в наш час..." тобі на вухо. Ну, або це тільки мені здалось так.