Перейти до основного вмісту

"Поклик зозулі" - Роберт Гелбрейт

Під псевдонімом Роберта Гелбрейта приховується ніхто інша, як Джоан Роулінг - авторка безсмертного Гаррі Поттера. Це її перший детективний роман, тому, щоб перевірити свою майстерність у новому жанрі, вона підписала свій твір вигаданим чоловічим ім'ям, щоб не накручувати популярність "Поклику..." завдяки своєму імені. Роман видався на славу! понад 400 сторінок я прочитав за неповних 3 дні: авторка має неперевершений талант оповідача (це я зрозумів, ще коли читав її "Несподівану вакансію"). У творі йдеться про приватного детектива Кармарона Страйка та його помічницю Робін, які розслідують вбивство відомої моделі. Тлом всієї історії служить Лондон з його депресивними одвірками та фешенебельним центром. Історія захоплююча та досить заплутана. Джоан Роулінг заявила, що це не остання книга про детектива Страйка і планується ціла серія творів про нього. Що ж, новий детектив уже написаний. Чекатиму "Шовкопряда" у перекладі. А поки що я неодмінно раджу прочитати цей роман усім, закоханим як у детективи, так і в чудові розповіді.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Історія тіла в Середні віки" - Жак ле Гофф, Ніколя Трюон

Книга історика Ле Гоффа та журналіста Трюона про побут людей Середньовіччя: не про історію, культуру чи релігію, а про гігієну, одяг та предмети вжитку європейців, які жили за тисячу років до нас. 

"Тепло його долонь" - Юрій Ярема

Перший український гей-роман. Перший за часом, але не за якістю. Безліч літературних кліше, неприємних оку сентенцій і якихось архаїчних слів, яких в житті майже ніхто не використовує. Але все ж книга фільмографічна. Взяти хорошого сценариста і режисера і вийде доволі непоганий фільм. Отож, перша чарка колом. Але всьому свій час...

"Афоризми життєвої мудрості" - Артур Шопенгауер

Напевно, це перша класична філософська праця, яку мені довелось прочитати. Багато чого я дізнався нового, трошки менше - осмислив по-новому, ще менше - знав і розумів і до того як прочитав "Афоризми...". Сама назва "Афоризми життєвої мудрості" аж ніяк не відображає змісту книги, адже афоризми - це короткі влучні вирази, повні глибокого сенсу, в той час як праця Шопенгауера - доволі таки розгорнуте прозове полотно, поділене на кілька частин. Хоча, я вважаю цей факт цікавою особливістю твору.   Не хочу здатися снобом чи неуком, але книга, написана в стилі повчання молодого покоління, в наш час читається з нальотом молодечої зверхності чи, навіть, з неприємним відчуттям бубніння старим слинявим голосом фрази "а в наш час..." тобі на вухо. Ну, або це тільки мені здалось так.