Перейти до основного вмісту

"Поклик зозулі" - Роберт Гелбрейт

Під псевдонімом Роберта Гелбрейта приховується ніхто інша, як Джоан Роулінг - авторка безсмертного Гаррі Поттера. Це її перший детективний роман, тому, щоб перевірити свою майстерність у новому жанрі, вона підписала свій твір вигаданим чоловічим ім'ям, щоб не накручувати популярність "Поклику..." завдяки своєму імені. Роман видався на славу! понад 400 сторінок я прочитав за неповних 3 дні: авторка має неперевершений талант оповідача (це я зрозумів, ще коли читав її "Несподівану вакансію"). У творі йдеться про приватного детектива Кармарона Страйка та його помічницю Робін, які розслідують вбивство відомої моделі. Тлом всієї історії служить Лондон з його депресивними одвірками та фешенебельним центром. Історія захоплююча та досить заплутана. Джоан Роулінг заявила, що це не остання книга про детектива Страйка і планується ціла серія творів про нього. Що ж, новий детектив уже написаний. Чекатиму "Шовкопряда" у перекладі. А поки що я неодмінно раджу прочитати цей роман усім, закоханим як у детективи, так і в чудові розповіді.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Найблакитніші очі" - Тоні Моррісон

Роман про безвихідь, про варіння у котлі бідності, глупості та упередженості. Маленька дівчинка, що все життя вважала себе некрасивою, попросила у вуличного віщуна найблакитніші очі у світі. Той пообіцяв їй виконати прохання. І, о диво! Згодом їй у очі не міг подивитись жоден з мешканців її містечка. Дівчинка думала, що це через її надзвичайно блакитні очі, що сліплять своєю красою. А люди не могли дивитись їй у очі через жаль та сором перед усім людством.

"Листівки з того світу" - Франко Армініо

Доволі малесенький твір, але сповнений чудових цитат та ідей для цілих романів. Книга явно для тих, хто не боїться смерті. Сюжет напрочуд незамислуватий: декількома реченнями люди описують як вони померли. Хтось наклав на себе руки, когось зжерла невиліковна хвороба, а дехто віддав богу душу настільки раптово, що навіть не встигли зрозуміти що до чого. Книга мені сподобалась. Я не боюсь смерті, а вважаю її чимось таким же природнім як і народження. У книзі безліч чудових цитат, заради яких цю книгу варто перечитувати знову і знову. Ось одна із них: " Я помер о сьомій ранку. Треба ж з чогось починати день"

"Привіт, смутку!" - Франсуаза Саган

Письменница написала цю книгу ще у підлітковому віці і завдяки їй уже до 20 років стала знаменитою та заможною. Сюжет твору простий, але емоційний: батько і донька відпочивають на березі моря, до них приїжджає їх давня подруга, яка закохує в себе батька. Донька, Сесіль, хоче розлучити коханців і підмовляє минулу батькову коханку знову з'явитися в його житті. Мова письменниці легка та витончена, але водночас саркастична і мудра. Я читав і дивувався умінню дівчини-підлітка писати так красиво, просто, елегантно і довершено. Думаю, в цьому заслуга все ж перекладача.