Перейти до основного вмісту

"Залишок дня" - Кадзуо Ісігуро

Кадзуо Ісігуро, британський письменник японського походження, лауреат престижної Букерівської премії, у своєму найпопулярнішому романі "Залишок дня" описав типову Англію 30-40-их років ХХ сторіччя. На перший погляд опис подорожі дворецького Стівенса та його спогадів про службу у будинку владної особи може здатися нудним та незахоплюючим. Що ж, для мене так і було: суха мова діалогів, відсутність захопливого сюжету... Але! Дочитавши роман до кінця, я зрозумів усю велич твору: роман неможливо не читати "між рядків": уся глибина сюжету та твору в цілому ховається в образах маленьких людей, причесних до великих подій світового масштабу. Іноді, навіть ідеально відполіроване столове срібло може грати чи не одну з головних вирішальних ролей у розв'язанні міждержавного конфлікту! На прикладі "Залишку дня" я зрозумів, що не варто оцінювати твір під час читання, оцінку варто виставляти лише тоді, коли остання сторінка перегорнута.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Найблакитніші очі" - Тоні Моррісон

Роман про безвихідь, про варіння у котлі бідності, глупості та упередженості. Маленька дівчинка, що все життя вважала себе некрасивою, попросила у вуличного віщуна найблакитніші очі у світі. Той пообіцяв їй виконати прохання. І, о диво! Згодом їй у очі не міг подивитись жоден з мешканців її містечка. Дівчинка думала, що це через її надзвичайно блакитні очі, що сліплять своєю красою. А люди не могли дивитись їй у очі через жаль та сором перед усім людством.

"Листівки з того світу" - Франко Армініо

Доволі малесенький твір, але сповнений чудових цитат та ідей для цілих романів. Книга явно для тих, хто не боїться смерті. Сюжет напрочуд незамислуватий: декількома реченнями люди описують як вони померли. Хтось наклав на себе руки, когось зжерла невиліковна хвороба, а дехто віддав богу душу настільки раптово, що навіть не встигли зрозуміти що до чого. Книга мені сподобалась. Я не боюсь смерті, а вважаю її чимось таким же природнім як і народження. У книзі безліч чудових цитат, заради яких цю книгу варто перечитувати знову і знову. Ось одна із них: " Я помер о сьомій ранку. Треба ж з чогось починати день"

"Привіт, смутку!" - Франсуаза Саган

Письменница написала цю книгу ще у підлітковому віці і завдяки їй уже до 20 років стала знаменитою та заможною. Сюжет твору простий, але емоційний: батько і донька відпочивають на березі моря, до них приїжджає їх давня подруга, яка закохує в себе батька. Донька, Сесіль, хоче розлучити коханців і підмовляє минулу батькову коханку знову з'явитися в його житті. Мова письменниці легка та витончена, але водночас саркастична і мудра. Я читав і дивувався умінню дівчини-підлітка писати так красиво, просто, елегантно і довершено. Думаю, в цьому заслуга все ж перекладача.