Перейти до основного вмісту

"Елегантність їжака" - Мюріель Барбері

Воістину витвір мистецтва! Ще жодна книга мене так не торкала за живе: усе для мене, усе про мене, усе мені. Я пив цю книгу жадібно, великими ковтками, не залишаючи ні краплі на дні. Напевно, я водночас радив би цей роман усьому людству і водночас не дозволив би його читати більше нікому: настільки сильні емоції він в мені розбудив. Філософія, література, живопис, музика, вимушене "самозакриття" від суспільства - теми твору, які надзвичайно органічно переплітаються між собою, утворюючі неймовірно тонку, ледь вловиму гладь єства людини мислячої. Це третя книга за моє життя, яка насправді в мені щось змінювала. Є один вислів, в якому говориться: "Щоб стати розумним, достатньо прочитати десять книг, але щоб знайти їх потрібно прочитати тисячі". Що ж, я уже знайшов другу книгу з цього десятка.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Історія тіла в Середні віки" - Жак ле Гофф, Ніколя Трюон

Книга історика Ле Гоффа та журналіста Трюона про побут людей Середньовіччя: не про історію, культуру чи релігію, а про гігієну, одяг та предмети вжитку європейців, які жили за тисячу років до нас. 

"Тепло його долонь" - Юрій Ярема

Перший український гей-роман. Перший за часом, але не за якістю. Безліч літературних кліше, неприємних оку сентенцій і якихось архаїчних слів, яких в житті майже ніхто не використовує. Але все ж книга фільмографічна. Взяти хорошого сценариста і режисера і вийде доволі непоганий фільм. Отож, перша чарка колом. Але всьому свій час...

"Афоризми життєвої мудрості" - Артур Шопенгауер

Напевно, це перша класична філософська праця, яку мені довелось прочитати. Багато чого я дізнався нового, трошки менше - осмислив по-новому, ще менше - знав і розумів і до того як прочитав "Афоризми...". Сама назва "Афоризми життєвої мудрості" аж ніяк не відображає змісту книги, адже афоризми - це короткі влучні вирази, повні глибокого сенсу, в той час як праця Шопенгауера - доволі таки розгорнуте прозове полотно, поділене на кілька частин. Хоча, я вважаю цей факт цікавою особливістю твору.   Не хочу здатися снобом чи неуком, але книга, написана в стилі повчання молодого покоління, в наш час читається з нальотом молодечої зверхності чи, навіть, з неприємним відчуттям бубніння старим слинявим голосом фрази "а в наш час..." тобі на вухо. Ну, або це тільки мені здалось так.