Воістину витвір мистецтва! Ще жодна книга мене так не торкала за живе: усе для мене, усе про мене, усе мені. Я пив цю книгу жадібно, великими ковтками, не залишаючи ні краплі на дні. Напевно, я водночас радив би цей роман усьому людству і водночас не дозволив би його читати більше нікому: настільки сильні емоції він в мені розбудив. Філософія, література, живопис, музика, вимушене "самозакриття" від суспільства - теми твору, які надзвичайно органічно переплітаються між собою, утворюючі неймовірно тонку, ледь вловиму гладь єства людини мислячої. Це третя книга за моє життя, яка насправді в мені щось змінювала. Є один вислів, в якому говориться: "Щоб стати розумним, достатньо прочитати десять книг, але щоб знайти їх потрібно прочитати тисячі". Що ж, я уже знайшов другу книгу з цього десятка.
Роман про безвихідь, про варіння у котлі бідності, глупості та упередженості. Маленька дівчинка, що все життя вважала себе некрасивою, попросила у вуличного віщуна найблакитніші очі у світі. Той пообіцяв їй виконати прохання. І, о диво! Згодом їй у очі не міг подивитись жоден з мешканців її містечка. Дівчинка думала, що це через її надзвичайно блакитні очі, що сліплять своєю красою. А люди не могли дивитись їй у очі через жаль та сором перед усім людством.
Коментарі