Вперше про американського письменника Томаса Вулфа
я дізнався з фільму «Геній», в якому йшлося про дружбу знаменитого редактора Максвела
Перкінса та молодого письменника. Цей фільм справив на мене враження не
сюжетом, а тими емоціями та думками, які він спровокував в мені. Також мене
здивувало те, що я жодного разу не чув цього імені, Томас Вулф, до перегляду
фільму про нього. Дивовижна пам’ять людська…
Отож, вирішив прочитати його першу книжку, яка
зробила його знаменитим та успішним. В «Поглянь на свою домівку, Ангеле»
йдеться про Америку як величезну країну величезних можливостей та малих людей, котрі
не помічають ні цих можливостей ні перспектив. Життя сьогоднішнім днем,
наживання грошей (свого роду життя завтрашнім днем) і вивченням латини та давньогрецької
(життя днем вчорашнім?) описані з майстерністю оповідача та рутинністю хірурга
на прикладі сімейства Гантів.
Мені важко назвати безсумнівного головного героя
твору, адже книга схожа на сімейну сагу, та для себе я визначив Юджина Ганта
головним героєм, навколо якого обертаються переживання та тривоги молодого
покоління перед життям, яке їм дало попереднє покоління і змушує проживати його
за їхніми правилами: травматично, неефективно та з великою втратою сил та
енергії.
Письменник пересипає сюжетну лінію багатьма
цитатами з класичної античної літератури, алюзіями на твори його сучасників, що
свідчить, як на мене про його освіченість та неабияку ерудицію. Багато роздумів
про почуття та відчуття, перші та останні емоції, народження та смерть також
вклинюються в хід книги у вигляді малих есе.
Важка для читання книга, яка змушує думати та
аналізувати, певними недомовками чи лише натяками вона ніби грає з читачем,
змушуючи його самому дописувати книгу, ставлячи помітки на полях своєї
свідомості.
Коментарі