Книга книг

Вперше про американського письменника Томаса Вулфа я дізнався з фільму «Геній», в якому йшлося про дружбу знаменитого редактора Максвела Перкінса та молодого письменника. Цей фільм справив на мене враження не сюжетом, а тими емоціями та думками, які він спровокував в мені. Також мене здивувало те, що я жодного разу не чув цього імені, Томас Вулф, до перегляду фільму про нього. Дивовижна пам’ять людська… Отож, вирішив прочитати його першу книжку, яка зробила його знаменитим та успішним. В «Поглянь на свою домівку, Ангеле» йдеться про Америку як величезну країну величезних можливостей та малих людей, котрі не помічають ні цих можливостей ні перспектив. Життя сьогоднішнім днем, наживання грошей (свого роду життя завтрашнім днем) і вивченням латини та давньогрецької (життя днем вчорашнім?) описані з майстерністю оповідача та рутинністю хірурга на прикладі сімейства Гантів. Мені важко назвати безсумнівного головного героя твору, адже книга схожа на сімейну сагу, та для себе я визначи...

Романтизм дитинства в селі – ось головна тема збірки оповідань Сергія Осоки. У кожному реченні – спогад про дитяче минуле, яке поривається в дорослу буденність то смаком квашених помідорів, то запахом жасмину, то виглядом неприродно червоних яблук…  Я сам провів своє дитинство в селі, рвав траву кролям, пас гусей, пропадав цілими днями на річці – тому ця збірка сільських повістей, написана отією українською мовою романтиків кінця 19 століття для мене сприяла повному зануренню в своє дитинство. Я читав про дитинство автора, а бачив себе, пробігаю чого повз сільську поліклініку, повз вчителя музики з гармошкою, повз сусідських жінок-алкоголічок, повз самотню бабцю з козами…  Я біг, біг і не знав як зупинитись. І де зупинятися? На повороті до кладовища, на кутку села чи, можливо, в «центрі», де скупчення магазинів та «ларьочків» робило видимість комерції в селі?.. Справді зворушлива та тепла збірка, де, іноді надто дидактично, та все ж зовсім не грубо показувались риси х...

Український переклад бестселера 2016 року «Дівчина у потягу» став першим у світі. Це тішить. Але цей перший переклад виявився настільки сирим та неякісно редагованим, що викликав хвилю критики як експертів так і звичайних обивателів-читачів. Я купив книгу уже наступного тиражу – із кращою редакцією.  Гостросюжетний трилер в стилі саспенсів Хічкока, захоплюючий сюжет та неперевершений талант оповідача, яким володіє британська письменниця Пола Гокінз – ось лише кілька переваг цієї книги, які обіцяють нам видавці на звороті обкладинки.  Що ж, почну відразу з мови письменниці. Короткі трислівні речення, яких переважна більшість у тексті, мене не вразили і електричної напруги в моїх м’язах та мізках не спричинили. А от уповільнене читання забезпечили стовідсотково.  Чи схоже це на стиль Хічкока? Я судити не смію, бо достеменно не знайомий з його фільмографією (дивився лише чотири чи п’ять його фільмів). Та можу сказати, що сюжетна лінія була дуже і дуже стереотипна, сповн...

Книга-розповідь про не вигадані події, а реальні два роки з життя письменника – такого собі самовільного Робінзона Крузо 19 століття. У двадцять вісім років Генрі Девід Торо вирішив податися в ліс, подалі від цивілізації та прожити кілька років усамітнено та максимально віддалено від звичайного людського життя (з банками, податками, грошима).  Самостійно побудувавши дерев’яний будиночок на березі озера Волден, він посиляється туди на два роки, вирішивши жити виключно зарахунок грядок з бобами та риболовлі. Таке життя на лоні природи повністю задовільняло його існування. Письменник говорить про надлишковість побуту його сучасників, який призводить лише до переобтяження життя, захаращення існування і ускладненості пошуку гармонії свого існування. Відмовившись від зайвого не лише у будинку (жодних килимків чи фіранок, годинників чи не потрібних меблів), а й у своєму житті (письменник вирішив їсти виключно те, що вирощено чи спіймано власними руками, всіляко уникати лінощів та пос...

Дебютна прозова книга молодого, але уже знаменитого поета Мирослава Лаюка встигла увійти до короткого списку літературної премії Книга року ВВС-2016 і породити безліч читацьких та професійних оглядів та рецензій.   «Баборня» - книга про 71-річну вчительку біології, «вогонь чересел вітчизняної педагогіки» (доволі несподівана, але приємна алюзія на «Лоліту» Набокова), Марію Василівну Семенко, яка за своє життя пережила і появу Богородиці, і адюльтер, і вбивство чоловіка, і зйомки кінофільму «Червона рута» 1971-го року.  Через сорок років пристаркувата вчителька знаходить в шафі таємне дно, де лежить записник її померлого чоловіка. Починається таємничий детектив, подумалось. Та ні. Ця сюжетна лінія «розкопу минулого» здається не доопрацьованою (сам автор в одному з інтерв’ю каже, що над книгою працював дуже короткий час) і доволі тривіальною (УПА, НКВС, повстанська закоханість, тортури, помста). А от лінії старечої самотності, всілякого уникання її та, врешті-решт, Марія ...

Що таке час, як не кит, який поглинає все, зрівнюючи у бездонному череві геніїв і невдах, шляхетних добродіїв і політичних злочинців. Скільки людських життів непересічних українців стали тим заковтнутим планктоном. Їх неможливо дістати із забуття, хіба що хтось із живих відчує нагальну потребу згадувати. У цьому романі тим славетним забутим є В’ячеслав Липинський, український історик польського походження, філософ і невдалий політик, засновник українського монархізму. Його життя було суцільним рухом проти вітру, пожертвою заради ідеї. Але й ним поживився синій кит української пам’яті. Авторка вкладає розповідь про цього чоловіка в уста молодої жінки, героїні роману, нашої сучасниці, котра досліджує старі газети, щоб віднайти власну ідентичність і доторкнутися до минулого, яке вирізали з її історії, як з кіноплівки. (взято зі сайту "ВСЛ")

Знаменита казка, яка є свого роду символом різдвяних свят та чарів різдвяної ночі. Не меншу роль в наданні цьому твору зіграв і російський композитор Петро Чайковський, написавши безсмертний балет "Лускунчик" за мотивами цієї казки.