Книга книг

Чудовий роман-біографія німецького мікробіолога, засновника сучасної бактеріології, Роберта Коха.

Одне величезне розчарування. Книга нудна, неймовірно затягнута і нецікава. І тепер я думаю, чи це всі антиутопії мені будуть нудні, чи це в мене таке сталось невдале перше знайомство з цим жанром?..

Дуже гарна збірка оповідань українського письменника, який уже 15 років живе у Нью Йорку.

Кожна нація переживала поневіряння, і отримувала письменника, який ці поневіряння описував у книзі. Але не кожна нація може похвалитись світовим бестселером, про який говорять уже понад 70 років і який на слуху не в одного покоління людства. Так в Америки був Джон Стейнбек і його "Грона гніву". В книзі описані жахливі часи поневірянь простих американців, які зривались зі своїх осідлих місць в пошуках кращого життя, роботи, їжі. В часи голоду та кризи існування людина втрачає все людське і починає жити як тварина. Загнана тварина.

" Любовь должна быть трагедией. Величайшей тайной в мире!" Якщо вірити в те, що кохання - це та могутня сила, яка рухає світом, то цей твір саме про таку силу. Любов буває різною, але рідко кому вдається застати таку, яка справді буде трагедією, таємницею, вічністю.

Я не втомлююсь повторювати, що за майстерністю описувати людські характери в світовій літературі рівних Льву Толстому нема. "Крейцерова соната" - про чоловіка і жінку. Про чоловіка, який осмислив усю тваринність людського життя лише після страшного злочину, виправданого судом, але не самим винуватцем. Про жінку, яка стала жертвою як своєї так і чоловікової тваринної сутності, яку неможливо замаскувати благопристойністю фамілії.

Це, напевно, найкращий твір про смерть і людський страх перед нею. Просто почитайте. Твір невеликий, але прекрасний.

Другий детектив Джоан Роулінг, який вона написала під псевдонімом Роберт Гелбрейт. Нічого особливого чи вражаючого в книзі нема. Детектив як детектив. Але мова і подача така легка і приємна, що читається історія на одному подиху. Сюжет детективу тісно пов'язаний з книгами: одного дня письменник зникає. Через кілька днів його знаходять. Убитого, з розпоротим черевом. Вбивцею виявляється... 

Письменница написала цю книгу ще у підлітковому віці і завдяки їй уже до 20 років стала знаменитою та заможною. Сюжет твору простий, але емоційний: батько і донька відпочивають на березі моря, до них приїжджає їх давня подруга, яка закохує в себе батька. Донька, Сесіль, хоче розлучити коханців і підмовляє минулу батькову коханку знову з'явитися в його житті. Мова письменниці легка та витончена, але водночас саркастична і мудра. Я читав і дивувався умінню дівчини-підлітка писати так красиво, просто, елегантно і довершено. Думаю, в цьому заслуга все ж перекладача.

Перший український гей-роман. Перший за часом, але не за якістю. Безліч літературних кліше, неприємних оку сентенцій і якихось архаїчних слів, яких в житті майже ніхто не використовує. Але все ж книга фільмографічна. Взяти хорошого сценариста і режисера і вийде доволі непоганий фільм. Отож, перша чарка колом. Але всьому свій час...

" Знаю, что многие найдут эту повесть  безнравственной и неприличной, тем не менее  от всего сердца посвящаю ее матерям и юношеству"                                                                                                               А. К. Книга сильна, прекрасна і емоційна. Тепер я маю уже третю книгу, яку триматиму в серці усе своє життя.

Ця збірка оповідань нобелівського лауреата, уродженця Російської імперії, Івана Буніна вважається символом любові всеосяжної: любові до жінки, любові до чоловіка, любові до сина, до матері, до тварини... Рідко коли Іван Олексійович завершує оповідання щасливим кінцем. Але чим реалістичніший фінал, тим сильніше і приємніше враження! До того ж ця книга знакова для мене тим, що це сота прочитана мною книга з моменту мого вісімнадцятиріччя.

Перший роман популярної великобританської письменниці. У книзі йдеться про імігрантів, що влились, вливаються і вливатимуться в соціум старої доброї Великобританії. Вони чужі для неї, вона чужа для них. Але життя змушує згладжувати кути і замасковувати синці від невдач. Якщо ти хочеш жити в Великобританії, ти мусиш прийняти усі її правила. Але що, як переймати усе нове не хочеться? Чи вдасться протест?..

Збірка п'єс сучасного українського драматурга, твори якого ставляться в Україні, Росії, Німеччині та інших країнах Європи. Мене зацікавила назва книги і сам стиль книги як видання (видавництву "Discursus" шана за свіжий дизайн обкладинки). Щодо змісту - то я вже звик, що сучасна українська література - це суміш діалектів, суржику та матюків. Така мішанина різала вуха. А от щодо самого головного в п'єсі - дієвості та сенсу - то тут все прекрасно. Твори справді оживають, легко уявляються, текст не позбавлений властивості читатись між рядків. А це дуже і дуже приємно, як на мене. Як висновок можу сказати, що українська сучасна драма живе!

В школі ми завжди обговорювали книги з точки зору актуальності і корисності нам, сучасним читачам. Я завжди брехав, кажучи, що всяка книжка актуальна. Але ця книга - справді життєпис людини без певного часу: у будь яку епоху існують такі персони, як Обломов, ба більше, існують епохи для таких, як Обломов. Кажучи сучасною мовою, то ця книга про "вихід із зони комфорту" та "френдзону". Для когось життя - це прилягти на диван на кілька хвилин після повернення з роботи, для когось життя - це сам диван. "Обломовщина" - слово, яке залишиться зі мною на все життя хоча б заради того, щоб попрікати ним себе. Корисний твір, який допоможе розпізнати в собі глибоко закоренілого внутрішнього "обломова".

Заново відкрив для себе Чехова. В школі в мені убили всяке бажання продовжувати читати цього письменника. А він прекрасний. Буквально на трьох сторінках Антон Павлович описує якусь рису людського характеру з такою точністю, якій позаздрила б навіть Палата мір і ваг. Текст справді передає емоції, змушує тебе яскраво уявляти  і переживати прочитане. Надзвичайно радий, що заново відкрив для себе цього письменника!

Чергова повість Достоєвського про нікчемних людей та їх нікчемні життя. Тотальна бідність, як матеріальна так і емоційна, не дають спокійно дожити віку головному героєві твору, який на старості років вирішив написати про один з моментів свого життя. Терпіти не можу літературних героїв Достоєвського. І це вже стає звичним.

Сельма Лагерлеф - шведська письменниця, Нобелівська лауреатка, що у своїй творчості змальовувала красу природи Швеції та велич духу шведів.  У своєму першому романі "Сага про Єсту Берлінга", який вона написала у вигляді збірки невеличких оповідань, об'єднаних присутністю в них Єсти Берлінга - в минулому пастора, а тепер "кавалера" при Екебю.  В мене враження від книги строкаті: одні розділи читались нудно, але інші надовго вріжуться в пам'ять своєю драматичністю, притчовістю та новизною для мене, читача. 

Ісландія - невеличка острівна країна недалеко від Північного полюса, але люди там теплі, а серця їхні гарячі.  Халдор Лакснесс - ісландський письменник, Нобелівський лауреат, що у своєму романі "Салка Валка" зобразив ісландський народ часів початку ХХ століття крізь призму малесенького усіма забутого містечка Осейрі, а якщо ще точніше, крізь лупу долі однієї дівчинки Салки, "найбіднішої дівчинки усієї Ісландії".  Гроші та честь, любов та милосердя, сліпа жорстокість та виважена гуманність - у творі всього вдосталь. Особисто від себе скажу, що в Європі для мене напрочуд цікавими є письменники Центральної Європи і, як виявляється, Північної. 

Гарна книга, сповнена чудових описів та словесних обертів. Якщо ви хочете гостросюжетності - вам не до Вірджинії Вулф. Тут панує меланхолія та елегійність монологів, що люди промовляють просебе для себе ж. І ще одне - як виявилось, я читав перший перекладений українською роман цієї письменниці. Що ж, Вірджинія Вулф українською читається чудово.

Мій перший ісландський автор! Ще й нобелянт! Чудова повість про добру тиху дівчину, яка своєю позашлюбною дитиною ледь не зіпсувала репутацію шанованої сім'ї та жорстоку по відношенню до дівчини її ж сім'ї, які йшли на всіляки обмани та хитрощі, щоб вберегти репутацію сім'ї ціною щастя та благополуччя милої фрекен.

Усім відома історія усім відомого письменника. Я її прочитав, знаючи усі перипетії сюжету ще зі школи (де прочитав скорочений виклад). Це погано. Бо книга справді варта того, щоб зачитуватись нею.

Я давно не читав такої високої, умиротвореної та красивої прози, в якій поєднана пейзажність природи, духовність людини та містичність ввірувань. На горі стоїть будинок, в якому, так сталось, живуть майже одні жінки. І приходять до цього будинку чоловіки: з неба, від яких у жінок будинку народжуються хлопчики, долі яких переважно сумні; з низу, які зачинають нову дівчинку, що залишиться в домі на горі для продовження тієї містичної вервечки життя.

Ніна Берберова - знана в Європі письменниця-біографістка, яка по-новому підійшла до написання белетризованих біографій, уникаючи художніх домислів, оперуючи лише фактами та відомостями, отриманих з вуст сучасників. Опитавши сучасників Петра Ілліча, таких як Рахманінов, Третьякова та інших, письменниця створила книгу, яка була бестселлером по всій Європі і залишається цікавою і до сьогодні. Петро Ілліч Чайковський вважається одним із найславетніших композиторів людства! Його балети, симфонії та опери посідають чинні місця в репертуарах провідних театрів світу і по сьогодні. Але саме життя композитора було сповнене самотності, творчих мук та пошуку самого себе. Уже не секрет, що Чайковський був геєм, або "бугром", як казали в його часи. Ця особливість його єства приносила йому безліч терзань та косих поглядів, але найбільше що приніс йому людський осуд за це - терновий вінець самотності до останніх своїх днів...

Як казав сам письменник, це чи не найбіографічніший його твір. У книзі йдеться про хлопчика, який осиротів у дитинстві і проводить свою юність під опікою двох тіток. Розповідь настільки легка та ненасичена перипетіями сюжету, що мені було аж якось незвично читати її, але Капоте зумів вразити. Якось сумно вразити. "Що ж це за твір про дитинство без жодної смерті?!" - подумав письменник, і додав фінальний штрих, що змінив моє враження від прочитаного.

Роман про безвихідь, про варіння у котлі бідності, глупості та упередженості. Маленька дівчинка, що все життя вважала себе некрасивою, попросила у вуличного віщуна найблакитніші очі у світі. Той пообіцяв їй виконати прохання. І, о диво! Згодом їй у очі не міг подивитись жоден з мешканців її містечка. Дівчинка думала, що це через її надзвичайно блакитні очі, що сліплять своєю красою. А люди не могли дивитись їй у очі через жаль та сором перед усім людством.

Нобелівська лауреатка, американка Тоні Моррісон є співцем чорношкірої Америки. У цьому романі письменниця розповідає про драматичні перипетії існування рабів-прислуги в часи зародження США як країни. Книга розділена на кілька частин, кожну з яких розповідає хтось з героїв роману. Твір сповнений людських страждань, як фізичних так і душевних, справжніх емоцій та непідробної жалості...

Перше що хочу сказати про цю книгу - то це те, як вона мені багато разів потрапляла на очі: спочатку я її знайшов в списку "топ 100 книг усіх часів", потім я її знайшов в Італії, видану, звичайно ж, італійською мовою. А в руки вона мені потрапила вже російською в якості подарунка, що подарувала мені моя подруга. Отож, Доріс Лессінг, нобелівська лауреатка (2007), в минулому комуністка і феміністка, написала книгу про жінку-письменницю Анну Вульф, яка вела щоденники. Не щоденник, а щоденники: блакитний, жовтий, чорний і червоний, в яких записувала різні сторони одного-єдиного свого життя. В кінці роману вона завела останній, золотий, щоденник, якому довірила, на мою думку, свої найістеричніші та наймістичніші думки, переживання, сни. Роман дуже насичений та "густий" - в ньому майже нема "води", яка ллється між рядками. І що хотілося б сказати ще, я просто таки впевнений на 100%, що ця книга абсолютно по-різному читається та розуміється чоловіками та жінкам...

Книга-історія, книга-епопея, книга-людство! Тисяча шістсот сторінок життя у мирі та війні, які є вершиною літератури не лише російської, а й світової. Я надзвичайно радий що прочитав її. Можна сказати, я став повноправною людиною, бо відчути в собі оте биття людяності та гуманізму, можна лише після доторку до мистецтва, яке має його в собі теж.

Книга-інтерв'ю двох гігантів сучасних мистецтва та філософії про книги, їх історію та роль у встановленні людства та нішу книг у сучасному світі.

Науково-популярна книга про віруси. Віруси - це не лише збудники небезпечних захворювань, вони ще й невід'ємна частина нашого буденного життя, існування людського виду протягом тисячоліть і планети мільйони років. Віруси - це ще недостатньо вивчений об'єкт природи, який має більше загадок та запитань, ніж відповідей та роз'яснень.

У невеличкій книзі зібрані записи та думки одного 104-річного старця з Закарпаття. Його думки, часом, занадто релігійні та примітивні, але є й такі, над якими ти сидиш і розумієш, що ніхто до такого не додумувався - жодні філософи не копали так глибоко. Цікава та непересічна книжка.

Книга про химерну долю українського гуманіста початку XVII століття, дипломата, поета, публіциста, видавця Яна Щасного Гербурта з Добромиля, побачена очима приблудного волинського шляхтича. Це не біографія, а лиш іскра, що пробігла між Ренесансом і Бароко, тінь від тіні чоловіка, що втратив не менше, ніж здобув. Історичний, містичний, витончений і розумний роман. Більше слів і не потрібно. Надзвичайно радий, що прочитав його. Українській сучасній літературі бути (якщо це така література як "Магнат" Галини Пагутяк)!

"Перший сніг..." - цикл з шести оповідань, в яких Ясунарі Кавабата, японський письменник, Нобелівський лауреат, описує моменти з життя японців, надаючи їм (цим моментам і людям) майже біблійних значень: через перший сніг, що випав на гору Фудзі, та пару коханців, що зустрілись через роки, письменник виразив усю суть кохання, розлуки та краси воз'єднання уже друзів, а не коханців; через алею дерев гінкго та торгівку з дитиною автор виразив людську доброту та підступну невдячність, яка була, є і буде...

Мила жіноча книжечка про Станіслав на початку ХХ сторіччя. Про двох дівчаток, які росли як сестри. Але одна виросла благородною Аделею, а інша - прислужливою Стефцею. Сюжет здався якимось недоробленим: деякі сюжетні лінії обриваються абсолютно різко та незрозуміло. Якщо ж казати вцілому, то це щось легке та незначне. Читаючи книгу, на думку спало, що найкраще поки що з сюжетами в сучасній українській літературі грають Марія Матіос і Люко Дашвар. Вони в них глибокі і терпкі, як стиглий гранат. Сюжет цієї книги простий і без присмаку...

Японський письменник, Нобелівський лауреат Ясунарі Кавабата славиться своєю пейзажністю та легкістю письма. "Сплячі красуні" - чудовий тому приклад. У повісті йдеться про старого чоловіка, що навідується до незвичного готелю, де він проводить ніч зі сплячою молодою дівчиною, згадуючи моменти зі своєї молодості і думаючи про свою смерть. Смерть прийшла. Під ранок. Але не до нього...

Нарешті я її дочитав. Якщо ви вважаєте, що ця книга про платонічну закоханість вітчима до своєї доньки - то ви помиляєтесь. Набоков майстерно та витончено описав педофіла Гумберта та аж ніяк не безневинну його "жертву" Долорес-Лоліту-Лолу-Доллі у своєму найзнаменитішому романі "Лоліта", який він написав у 55-річному віці! Чесно, я здивований, наскільки книга відрізняється від моїх очікувань. Це справді твір, який варто прочитати хоча б для того, щоб знати, що вважалося скандальним всередині минулого сторіччя. Не скажу, що книга заполонила моє серце, але й не можу сказати, що вона мені не сподобалась. Вона самобутня, але я, напевно, не її читач.

Це буде найкоротша моя "рецензія". Бо усе прекрасне не потребує багатослів'я. Радий, що прочитав її українською. Прекрасний свіжий ковток повітря після засилля російськомовних книг. А про сам твір скажу, що це чудова книга про людей та людяність в часи Другої світової війни і повоєнний час.

"Доволі незрозумілий роман. Сюжет який нерозкритий, розв'язка - абсолютно дивна". Два речення, яким можна було б охарактеризувати весь роман. Але є одне "але": цей твір так і не відредагувався автором і потрапив до видавництва у вигляді розкиданих та перемішаних паперів, порядку яким не було. Це трохи істерична розповідь про молодого працівника банку, проти якого завели процес. Спочатку Йозеф К., головний герой, протестував і намагався дізнатись за що його звинуватили, під кінець - він просто змирився з самим процесом, який проти нього проводився, і намагався жити з його тягарем.

Ця книга внесена чи не в кожен список найкращих книг світової літератури. Книга отримала Букерівську премію в 1981 році і "Букер букерів" 1983. В один і той самий момент народились двоє: людина Салем і республіка Індія. І з цього моменту їхні життя дублювали одне-одного. Книга написана в дусі магічного реалізму, але та магія, описана письменником, настільки органічно переплітається з життям, що не відчувається жодного дисонансу. Справді величний твір, який, я впевнений, не піддасться якісній екранізації.

Чудова повість про старіння. Трохи іронічна, трохи саркастична, трохи сумна, трохи еротична. Старість приходить як до служанок так і до знаменитих письменників. За собою вона завжди приносить хвороби, переосмислення пройденого та бажання ще трохи пожити. Але рідко кому старість підносить у вигляді дарунку яку-не-яку, але любов. Хоч і платонічну, але любов. До невістки. Доволі зворушлива проза угорського письменника, що вкотре запевнила мене, що центральноєвропейська література напрочуд самобутна та цікава.

Знову панщина, бідне голодне селянство, несправедливість, бунти, самосуд. Але от чимось ця повість не схожа на всі інші тематичні твори українських письменників, чимось вона вирізняється. Можливо, живішою мовою; чи, може, простим, але міцним вузлом сюжету, який під кінець не розв'язується, а розрубується мечем несподіваного самосуду "своїх же". Твір цікавий і, знову ж таки, напрочуд актуальний в часи недавньої "революції гідності".

Доволі сильний соціально-психологічний роман, який, мов церковний дзвін, пробуджує сонні думки, зриває з гілок затурканих пташок і гулом розноситься по свідомості кожного, хто чує той подзвін. Іудушка Головльов - збірний образ, що увібрав у себе підлість, лукавство, надмірну релігійність та жадобу - надзвичайно актуальний у будь-який час. Михайло Євграфович каже про нього, що "він не так любить бога, як боїться чорта", тому молиться одному, щоб не страждати він іншого. Але, недарма рідні брати прозвали його Іудушкою, мати - кровопивцем, а прислуга - сатаною. За всякою побожністю ховаються гріхи, які жодна церква не в силах відмолити.

На сімдесятому році свого життя видатний французький письменник, літературний критик та Нобелівський лауреат Анатоль Франс написав роман "Повстання янголів", що оповідає про янголів, які зреклися неба і прийшли на землю в подобі людській, щоб підготуватись до революції на небі та звергнути бога, який перестав бути милосердним та всеосяжним, а погруз в своєму марнославстві та самообмані.

Це перший роман Набокова, який я прочитав. І точно можу сказати, що не останній. Якщо коротко про сюжет, то оповідач В. досліджує останні дні життя свого зведеного брата, знаменитого письменника, Севастьяна Найта. Оповідач описує життєві подробиці брата і здійснює пошуки його останнього кохання. Книга надзвичайно атмосферна, поетична та фільмографічна. Яскраві картинки прочитаного постійно здіймались в голові кадрами з якогось фільму. Це дуже чудова проза, якою насолоджуєшся. Образи та символи - яскраві та нетривіальні, а манера письма - надзвичайно легка та поетична! 

Роман, присвячений боротьбі двох соціальних класів на фоні індустріального міста, описує життя як робітників, які народилися лише для роботи, так і буржуа, що живуть у своє задоволення за кошт тих же робітників. Діккенс, у типовій для себе манері, у середині роману закрутив добрячий клубок сюжетних ліній та героїв, що поступово розплутувався усю третю частину роману аж до найостаннішої сторінки. Цікава книга про соціальну нерівність та маленьких людей, що бажають змін.

Я навіть не можу описати цей твір вцілому. Його варто прочитати, і самому для себе визначити ідею, яку вклав в цей роман французький письменник, Нобелівський лауреат, Альбер Камю. Взагалі це історія про чоловіка, життя якого поділилось на "до" та "після". Його роздуми та дії, змальовані в цих двох частинах, частково висвітлюють і життя усієї епохи чи, навіть, епох, бо, як на мене, твір є справді актуальним і у наш час - час вибору, час консенсусу, час ультиматимума...

Як на мене, роман чудовий! Часовий проміжок - один день, за який місіс Делоуей готує грандіозний прийом. Але крім місіс у романі зображено безліч дотичних героїв, що гармонійно та витончено вписались у плетиво сюжетних ліній. Манера оповідання - перескакування з одного персонажа до іншого - була напрочуд вдала та цікава. І взагалі, роман справді вартий називатись класичним, хрестоматійним та еталонним.

Панщина. Жорстока панночка і добрий пан-господар. Несправедливість, розлука, горе-плач-смерть. І ця плачевно-завивально-пестливо-зменшувальна мова, якою писали про панщину українські письменники ХІХ століття. Нудно. Добре, що з програми шкільної зняли цей твір.

Я так і не зрозумів теми та ідеї твору. Афішувалось, що це історія про хлопця з феноменальною пам'яттю, але де та пам'ять зіграла свою роль - я так і не зрозумів. Втім, книга і без цього видалась мені беззмістовною та пустою: купа матюків, купа наркоманських монологів про СВІДОМЕ, ДІЙСНІСТЬ, прикладання ВОЛІ до ДІЙСНОСТІ (усі кавслокові слова були такими ж капслоковими у тексті, мабуть, для возвеличування суті понять, ага). Я очікував кінця книги в надії, що він мене вразить, що це був авторський хід - лити воду весь твір, а в останній главі видати увесь шедевр твору... цього не сталося... Але фінал по-своєму врятував враження від книги. Як результат - я ще раз упевнився в тому, що сучукрліт таки дуже СУЧ, і краще читати класику.