Книга книг

Цю книгу мені багато хто радив. Ну що ж, нарешті прочитав. Книга цікава і з "маневрами на поворотах". Найбільше мені сподобались побічні сюжетні любовні лінії як героя так і людей не причетних до нього. А от головна сюжетна лінія (вона ж і головна любовна) мені неймовірно не сподобалась - вона була, ніби сомплі, розмазані по паперу (пробачте таке порівняння, але "що маємо те маємо"). Книга повна крилатих фраз та ідей для роздумів... Головний герой у мене, іноді, викликав почуття несхвалення, але вцілому Якуб, молодий польський програміст, що працює у Мюнхенському університеті, для мене залишився приємний персонажем. Сюжет незамислуватий: історія переписки між Якубом у Німеччині та дівчиною з Польщі, ім'я якої так і не прозвучало в книзі. Спочатку невинна переписка згодом переросла у шквал любовних емоцій як у Нього так і у Неї... І про фінал роману: він мені сподобався! Все сталось не так, як на те сподівались мінімум 90 відсотків читачів роману. І це здорово, ...

І знову Марія Матіос. І знову війна на Буковині. І знову все настільки двояко... Книга читалась мною не один тиждень:  спочатку вона видавалась мені неймовірно затягнутою та нудною, але фінал книги мене вразив і пройшов струмом по кожній клітині мого тіла. Три чверті книги розповідалось від імені дівчинки Іванки, що поверталась додому від дідуся через нічний ліс. Дівчинка згадувала свої буденнощі, які трактувала по-дитячому наївно. Остання чверть розповідалась від тої ж Іванки, але вже "наживо". Сюжет книги нескладний: півкниги - життя села очима маленької дівчинки, півкниги - життя села під час зміни влади і приходу "красних" очима тієї ж дівчинки. Як і будь-яку книгу, цю я теж оцінював по кінцівці. І вона мене відверто вразила. Якщо взяти неймовірно детальний опис розстрілу євреїв "красними", який створила пані Марія і додати розвинену уяву читача, то у голові це вибухне до болю страшною картиною: реалістичною, жахаючою та кривавою... Чесно, це друг...

Друга книга письменниці, родом з Вінниці. І знову про становище людини закордоном, але цього разу не в якості заробітчанина, а в шкірі "реф'юджі" - біженця. Письменниця доволі цікаво та емоційно описала свої "хрестові походи" Європою в пошуках політичного притулку, кращого життя для себе та своєї сім'ї у скрутні 1990-і роки. Зрада та ненависть, розпач та любов, сім'я та материнство - і це ще не все що було висвітлене на сторінках книги. "Літопис жінки з не жіночою долею" - цілком підходящий епіграф до роману. Книга прочиталась легко, мов на одному подиху.

Черговий роман письменниці, книги якої займають чільне місце на моїй книжковій полиці. У книгах Люко Дашвар мене найбільше вражають їхні назви: влучні, метафоричні і часто з подвійним сенсом. Усі люди шукають своє "м'ясо" - хто гроші, хто славу, хто і те і інше... А хто вловлює лише його запах, та не може ніяк побачити його на власні очі. Отак і тут: запах м'яса спостерігався в усіх сюжетних лініях, присутніх у романі. Кожна сторінка читалась з підсвідомим "Ну і дурна! Що ж вона робить?.." або "Божееее... Це ж геніально". Але, якщо чесно, сюжет книги - як недорогий російський фільм: спочатку героїню зрадили, потім вона повертається і починає мстити. Але що все ж відрізняє ЦЮ книгу від ТОГО фільму - це дві останні сторінки книги: так у головних героях я ще не розчаровувався. Кінцівка сильна. По-своєму непередбачувана, як на мене. Отак тікаючи від того запаху м'яса, врешті-решт, Майка, головна героїня, піддалась його зову. І потонула у ньом...

Ну що тут сказати... Я цю книгу хотів дуже... Навіть дуже-дуже. Тішився як малий, коли її нареш ті купив собі ! В книзі ви не знайдете жодного замислуватого сюжету, гострого екшену чи "хлопчика зі шрамом на лобі" =) Роулінг - неперевершена оповідачка! Сторінки читались одна за одною, і читання не втомлювало абсолютно. В книзі ідеться про невеличке класичне англійське містечко - Пегфорд - з усталеними традиціями та скелетами в шафах містян. Ідилію Пегфорда рушить лише одна невеличка деталь - адміністративний район Поля та його населення - переважно наркомани та всілякі соціальні "викидні". Протягом читання важко зрозуміти що чи хто є головним героєм твору, і чи є головний герой взагалі... А щодо фіналу твору, то він - феєричний та несподіваний. За один день я прочитав сто з гаком сторінок (вони були останні і я просто не міг не дочитати чим же все завершиться). Це чи не єдина для мене книга, яка закінчилась так швидко... Я б хотів щоб вона тривала вічно! Книга з...

Друга книга письменниці-вінничанки, яку вона написала і яку я прочитав. Ну що ж, книга для мене стала навіть не двоякою, а троякою! На самому початку твору мені все видавалось банальним та сповненим всіляких кліше з романів такого плану. Десь уже більше до середини роману я хотів був аплодувати авторці за її надзвичайно колоритні та реалістичні описи тортур, трупів та привидів (а таке в цій книзі теж є). І, нарешті, фінал - кінцівка твору. Книга завершилась непередбачувано. Але ця непередбачуваність виявилась напрочуд передбачуваною (пробачте вже за це нагромадження одного і того ж слова). Ну, з критикою, здається, все. Сам сюжет - це цукерка. Мені здається, що це вперше взагалі хто додумався до такого типу "безсмертя" - переселення душ з тіла в тіло, а не підтримка самого тіла в довговічності. Це цікаво... Та й дії в творі проходять не в такому вже й далекому майбутньому - в 2050-их роках, в Америці... Радити комусь цю книгу, чи щось у цьому роді - не посмію. Сам же н...

І знову ж браво, пані Маріє! Завжди з захопленням і, майже ніколи не навпаки, я читаю твори цієї геніальної письменниці! Ця книга не стала винятком. За два вечори я став свідком життя гуцульського села в часи Першої світової війни. Кожна зі 176-ти сторінок роману в новелах змусить задуматись розум та забитися серце... Три новели твору переплітаються між собою в плетиві тіл, душ, страждань, утіх, смертей та народжень. І кожне з цих тіл, душ, страждань, утіх, смертей та народжень пробудять у читачеві щось таке невимовне та первісноодвічне, що неодмінно викарбується у серці надовго, а то й назавжди. Завжди з утіхою беру до рук книги Марії Матіос, але ця... Ця сама взялась мені до рук і засіла у серці. Спасибі Вам, пані Маріє, за цю книгу! Раджу. Раджу цей витвір мистецтва усім для того, щоб вперше у житті відчути ту дикість поєднання насолоди та туги, яку ви неодмінно відчуєте, читаючи цю книгу. Браво, Маріє Матіос!